Олеся Омельченко
***
Здається, що
земля з-під ніг втікає.
Холодні злидні в
прірву затягають.
І виходу з
депресії немає.
Ніхто з добром –
Як справи? – не спитає…
Хто вскочив у
вагон – той і поїхав.
Швидкі потрібно
мати нині ніжки.
Епоха спритних. В
спину демон диха.
У кар’єристів
виростають ріжки.
Дракон війни
простори спопеляє.
Потвора цін
ковтає статки бідних.
Брехня лукаво в
долі зазирає.
На п’єдесталі
вмощується підлість.
Зневіри зашморг
українців стиснув.
Бредем по колу
вірного обману.
Хто виживе з
багна чудної кризи, -
Від сорому
льодинкою розтане.
Здається,
збожеволіла надія.
Чекання з лінню
обнялись, як рідні.
Та завтра, як
Христос, воскресне мрія,
Підхопить над
проваллям Україну!
-----------
