Війна загнала свої криваві пазурі так
глибоко в тіло рідної Батьківщини, що біль її відчуває кожен навіть там, де
немає військових дій. Доведений до відчаю народ злякано дивиться у холодну зиму
– добре, якщо у нього ще хоча б дах є над головою! Та якщо і є, то як у
напівзамерзлій оселі вижити!? Газ подорожчав вдвічі, комунальні платежі –
вдвічі…. Та і це нічого! Ми звикли до труднощів, звикли перемелюватися у жорнах
неправди і несправедливості. Зараз головне завдання – хоча б скоріше
закінчилася війна, щоб не гинули солдати. Якось у новинах телеканалу «Україна»
ведуча запитала Семена Семенченка, уже народного депутата, скільки гине воїнів. Кажуть, менше. Раніше їх гинуло по 20
чоловік на день. На що він відповів, що на блокпосту загинуло щойно 10, що гине
все одно багато. А ми радіємо – менше. Та матерям вбитих не легше у
непрохідному горі від того, що їх «менше»! їх взагалі вже не повинно бути!
Скільки можна змагатися за владу за спиною народу народними серцями!?
