Фантастична драма "Зорія"

Пропоную Вашій увазі уривок зі своєї фантастичної драми "Зорія"

Пролог "Зорії"

Могутнім і сильним грифом,

                                          що хижо здобич шукає,

                                          думка моя не спокійна

                                          забилася крильми у стіні.

                                          І страх не давав спокою.

                                          Ішла по льоду тонкому:

 лякають космічні війни,

Інтерпрес* не мовчить.

Людині потрібна Віра.

Без Віри не можна жити!

Світи ж паралельні б’ються,

невидимі не здаються,

майбутнє з минулим в сварці

у поясі радіацій.

Повітря замало стало…

В травневім саду блукала .

Цілує ноги трава.

Схвильовані дерева.

Забутись би в сні легкому!

Нічого ж нема страшного.

Планета ж – лице хова,

планета свята й жива!

Полинули в час і простір

бентежні думки й слова.

Енергія промениста

крізь сутність мою сія.

І сила космічна чиста

вогнем у душі буя.

Голос совісті

Якщо тяжко – живи.

Якщо гірко – живи.

Якщо сил вистачає лиш вмерти,

Ти затям назавжди,

*Інтерпрес – посередник, перекладач (лат.) – радіо

2

ти затям назавжди, -

                                           це на втіху недругам впертим.

І над сили іди,

І над сили борюсь,

як встає після граду жито! 

Якщо зло розквіта,

якщо зло розквіта,

як же далі на світі жити,

як планету нам захистити?!

Повний варіант Ви зможете прочитати в розділі меню "Мої поезії"