Антоне, ти виживеш!

       Відразу після закінчення середньої школи Конфеткін Антон Євгенійович пішов служити за контрактом, добровільно, у діючу армію сил АТО. Наприкінці серпня йому виповниться 20 років. Увесь час юнак знаходився в зоні бойових дій у Луганському аеропорту 25-ї Дніпропетровської окремої парашутно-десантної бригади 2 батальйону у шостій роті. Нещодавно його земляки із села Калинівка Солонянського району зібрали відповідні кошти і закупили для нього та інших воїнів-калинівчан непробивні бронежилети, каски, зібрали гуманітарну допомогу. Мешканці села постійно піклуються про своїх захисників, які, як і багато інших вояків, перед лицем смертельного  вогню постають зовсім беззахисними: без необхідного куленепробивного  воєнного спорядження.

        Люди  раділи, що хоча б чимось змогли допомогти. Але допомога до Антона спізнилася. Трапилося непередбачуване. У четвер, 7 серпня, коли активісти ініціативної групи передали цінний  вантаж в зону АТО, Конфеткін Антон, в цей же день, 7 серпня, вранці, перевозив важливий вантаж в районі Луганського аеропорту разом з іншими бійцями АТО. Антон був за кермом. Та раптом вантажівка потрапила під шалений обстріл бойовиків. Потрібно швидко сховатися, зберегти вантаж, такий важливий для сил оборони! Неподалік знаходилася споруда, до якої і побігли бійці. Антон розумів, що відповідає за життя товаришів, пропустив побратимів до схову, а сам сховатися не встиг – позаду нього, зовсім близько, розірвався снаряд…Боєць впав, стікаючи кров’ю. Рани виявилися дуже тяжкими. Та , не зважаючи на гострий біль, у голові промайнула радісна думка: «Я встиг врятувати побратимів!» - і втратив свідомість.

       Але Антон чудом вижив. Спочатку знаходився  у Харківському воєнному шпиталі. Його прооперували. Осколками були пробиті селезінка, нирки, кишечник, частину якого видалили. Зараз юнак продовжує лікування у Києві. Стан пораненого бійця тяжкий. Зовсім молодий хлопець може стати інвалідом на все життя, якщо виживе. У суботу, 9 серпня, калинівчанам вдалося відправити до сина, в шпиталь, маму Антона.

       І раптом виявилося, що Антон, як і багато інших бійців, не має навіть військового квитка. Його заміняла звичайна довідка, що він є бійцем в зоні АТО. Рідні та близькі хлопця переживають з цього приводу, адже військовий квиток має таке ж велике значення,  як паспорт. Не виключено, що формальності із документацією постраждалого бійця можуть вплинути на процедуру оформлення інвалідності чи пенсії.

       Вважаю, що варто було б командному складу нашої армії, Міністру оборони звернути увагу на чітку реєстрацію бійців, видачу їм військових документів, щоб в майбутньому вони не виявилися «за бортом» власного героїчного життя. Сподіваюся, що військовий квиток  герою, захиснику територіальної цілісності України Конфеткіну А. Є. із села Калинівка буде виданий хоча б зараз.

            Олеся Омельченко, член НСПУ