Олеся Омельченко Та є м н и ц я Новорічної ночі Казки та казка-повість Дніпро | Л І Р А | 2022 Книга для дітей середнього шкільного віку відомої української пись- менниці Олесі Омельченко «Таємниця Новорічної ночі» складається з двох частин: казок та казки-повісті «Таємниця Новорічної ночі». У казках порушуються одвічні проблеми добра, взаємоповаги, мило- сердя. Авторка доводить, що лише дієве прагнення здійснення мрій, поря- док у життєвому просторі, уміння прощати, розуміти і поважати один одно- го спроможні творити дива і зробити світ навколо та в собі кращим. У «Казочці про зайчиків Біма і Бума» захоплює сміливість кмітли- вих героїв-зайчиків, яким вдається перевиховати навіть хитру Лисичку, а Вовка поставити у смішне становище, що робить його нестрашним. Добро перемагає зло... Казковий світ звірів лісу органічний та природний. Гостросюжетна казка «Таємниця Новорічної ночі» – це захоплюючі пригоди двох друзів-шкорярів Віті та Петрика в Новорічну ніч. Винахідливі друзі не побоялися стати у протиборство зі злим сніговиком-велетнем . Ку- медні, смішні ситуації, у які вони потрапляють, примушують сміятися і раді- ти, співчувати і переживати. Казка написана барвистою мовою, пересипана прислів’ями, приказками, легендами. Гумор та іронія, багата метафоричність, напруженість сюжету ство- рюють привабливий світ перед читачами. Авторка вдячна директору ТОВ «Гайдамацьке» Коржу Дмитру Олександровичу за допомогу у виданні книги. УДК 821.161.2’06-343 ISBN 978-966-981-585-9 © Омельченко О., 2022 © ЛІРА, 2022 УДК 821.161.2’06-343 О-57 Омельченко Олеся О-57 Таємниця Новорічної ночі : казки та казка-повість. Дніпро: ЛІРА, 2022. 64 с. ISBN 978-966-981-585-9 Казки 4 5 Олеся Омельченко Казки а розквітла духмяна палаюча квітка її душі, всміх- нулася. І що ж вона відчула? Раптом… неначе по- трапила під життєдайний дзюркітливо-іскристий водоспад тепла і любові. Стало легко і затишно – немов сама душа здіймалася до Сонечка, в небеса, до таємничих сфер Безмежжя. Руф стрімко, ра- дісно, піднесено летіла у безкрайньому, безхмар- ному блакитно-сяючому небі у сонячних черевич- ках на прозоросяйномінливих сонячних крильцях понад землею. А внизу пропливали охайні зелені острови лісів, бездонні блакитно-сріблясті океа- ни з розумною рибою, а ще – казково-таємничі моря, цілі моря різнобарвних квітів, які дивилися на неї заздрісно і схвильовано. А одна, про яку Руф потайки мріяла на шкільному підвіконні, впізнала її і гукнула: – Руф! Сердечко її щасливо скрикнуло, щемно стислося у зеленому тільці і натхненно застукотіло на ввесь світ. – Руфіне! Це ти?! Мрія мого серця! – Яка ти прекрасна, Руф! Квітка зашарілася, хотіла йому щось крикнути та раптом… щось стукнуло. Двері розчинилися і у клас зайшла старенька добра вчителька, а за нею зграйкою залетіли гомінливі п’ятикласники. Спан- теличена Руф розплющила, наповнені слізьми, оченята… День народження К вітк а Руф народилася у білому горщику на шкільному вікні рік тому. А сьогодні вона вперше розцвіла. І її душу переповняла безмеж- на радість польоту і щастя… Клас їй не дуже подо- бався – великий, холодний, але за вікном до неї завжди сяяло веселе, промовисте Сонечко. Вранці обов’язково запитає: «Як поживаєш, Руф?» А вона радо відповість, потягуючись сонним пелюстко- вим тільцем: «Добре! А ти?» – Я вирушаю у свій щоденний політ! І Руф завжди бажала йому променистого польоту і подумки летіла з ним. А сьогодні на його запитання: «Як ти, Руф?», – вона з трепетним хвилюванням відповідала, дивлячись Сонечку в очі: – Я сьогодні іменинниця! Візьми мене з собою в політ! – Он як! – заіскрилося Сонечко, обіймаючи і ці- луючи Руф, – Вітаю! Будь здоровенька! Я тебе дуже люблю… – І я тебе…, – захиталася щаслива квітка. – А ти заплющ очі і я тебе візьму на крильця! Від радості сердечко Руф так голосно застукоті- ло, що вона аж оглянулася на інші квіти, які стояли на підвіконні. Але вони, здавалося, нічого не помі- чали. Руф слухняно, тріпочучи усім зеленим тіль- цем, затамувавши подих, заплющила свої здивова- ні оченята – і ще більше зачервонилося її личко, 6 7 Олеся Омельченко Казки Здавалося, ніхто нічого не помічав, не відчував, що коїлося з квіткою. Але ось веснянкувата сонцеволоса Марійка ра- дісно скрикнула: – Як сонячно в класі! Гляньте, он на тій червонень- кій квіточці на підвіконні наче граються малесенькі сонценяточка! Всі зачудовано глянули на квітку – на її листочках і пелюстинках грайливо, мінливобарвно іскрилися променята. А строга вчителька сказала: – У Руф сьогодні день народження! Рік тому, ма- лесеньким росточком, я дбайливо посадила її, а сьо- годні вона вперше розцвіла. – Ой, ой, ой! – збуджено, весело застрибали і за- плескали в долоньки діти, – Ми вітаємо тебе, Руф! – Ми вітаємо тебе, квіточко! – Вітаємо! Вітаємо! – Будь щаслива! Руф стерла слізоньку щастя із зашарілого личка пелюстинкою запашної чарівної квітки і подякувала. І їй на мить здалося, що відтепер і люди, і квіти, і все живе навколо будуть розуміти одне одного і любити. І Руф стало так затишно від тепла і любові, які за- повнили клас! Вона знову заплющила свої зеленаві оченята і побачила Руфіна. Він, обіймаючи її своїми темно-зеленими ручками, сказав: – Я люблю тебе, Руф! Ти – прекрасна! – І я тебе люблю, Руфіне! – вигукнула щаслива квітка. І світ був прекрасним, чудовим, загадковим, таєм- ничим і рідним, як ніколи. Марійка набрала з відра чистої прохолодної води і полила квітку. – Пий, красуне! Квітуй! Казка про зиму В ечо ри ставали холоднішими... Осінь почува- ла себе з кожним днем все гірше і гірше, і вже ніякі сонячні промені не могли її зігріти. Вона без- помічно лежала, худа і змучена, на сірому серпанку холодної землі. Вітер приносив їй у кухлі воду, але пити вже майже не могла. Тремтіли, колись гарні і сильні руки, помутніли ще недавно блакитні очі. В той час нагодилося гуляти тихим і пустельним лісом голубоокому веселому дівчатку. Світло-рожева сукня так пасувала до її рум’яного личка! Біле во- лосся вільно спадало легкими хвильками на плечі. Сині краплі роси після недавнього дощу скочували- ся з гілок дерев і падали, перетворюючись у волошко- ві озерця. Тихий стогін колихався лісом. Сипалися останні листочки, оголюючи дерева. Дівчинка прислухалась. Неподалік хтось стогнав. Зненацька вітер підхопив її попід руки і виніс на ши- року галявину, яку тісно обступали молоді дубочки 9 Казки 8 Олеся Омельченко і кущі глоду та шипшини. На присохлій траві лежала красива жінка. – Ой! – сплеснула в долоні дівчинка, скрикнув- ши, – Що з Вами?! Царівна-Осінь глянула на неї помутнілими, глибо- кими, повними суму і відчаю, очима. Жаль і острах стиснули серце дівчинки. – Не бійся! – обійняв її синій стрункий вечір і прошепотів: – Підійди ближче! Несміливо підійшла дівчинка до тяжко хворої. – Не бійся мене! Я давно тебе чекаю, – ледь прошепотіла Осінь, і голос її нагадував шелестіння сухого листу, – Я – немічна Осінь, я мушу ско- ро померти…Все живе приготувалося до зими. Ти щене знаєш, для чого живеш, а я.., – вона підвела на дівчинку прекрасні, повні сліз і благання, очі, – Ти повинна мене продовжити… Ти мусиш жити за- ради інших, як жила в свою пору я… Заплакало голубооке чисте створіння. Дощовий вітер, старий і бородатий, витер мокрою долонькою сльози… І спалахнули зіниці дівчинки впевненістю і силою. І вже твердо, але тихо прошепотіла: – Добре, царівно-Осене..! І, ставши перед нею на коліна, простягла їй, уже майже непритомній, гілочку глоду в гарячих вог- никах ягід. Разом з вітром і вечором, тихо і обережно, понесли вони Осінь, яка, здавалося, ще дихала, в гущавину лісу. Шелестіло сухе духмяне листя, моросив дощ. Дерева розступалися, даючи їм дорогу… Та раптом з набіглої білої хмаринки посіявся дріб- ний сріблястий сніжок, зашерхали калюжки, ледь помітно промерзали стежки. Дівча ішло вже в білій шубці, само – біленьке, рум’яне, а побіля – помо- лоділий вітер та усіяний зірками вечір. Скрикнув ліс з того дива. А дива ніякого і не було. Просто прийшла білокоса Зимонька. Сніжинки падали на заснуле тіло красуні-Осені, присипали його, тепло вкутували. Мусить лежати вона тут, в гущавині лісу, довгих дев’ять місяців, доки перше рум’яне яблуко впаде на землю, гаряче обпаливши її. І оживе вона… 10 11 Олеся Омельченко Казки – Ти мусиш жити заради інших.., – шелестів у повітрі пам’яттю голос Осені. – Так! – радісно обізвалася сніжинка. І жалю вже не було… Танцював ліс у білому хоро- воді першого снігу. Казочка про зайчиків Біма і Бума Н епо далік широкої гарненької тихої річечки росли два невеличкі лісочки. Велика галяви- на між ними, поросла шовктравою, різнобарв- ними квітами та кущами глоду і терену, була для звірів місцем розваг та відпочинку. Одного світло- го літнього вечора вийшли на галявину святково вдягнені зайчики обох лісів величати свято Івана Купала. Величезний Місяць висів прямо над ліса- ми і сріблив річечку. Старий сірий заєць Квіта наказав розпалити вог- нище. І почалися хороводи, веселі ігри та змагання з бігу і стрибків через вогнище. Маленький білий зайчик Бім із Лівого лісу, у ро- жевих шортах і білій футболці, не відходив від своєї стрункої білої мами і тримався весь час за її червону спідницю, аж поки до мами не підійшла пишна сіра зайчиха із Правого лісу, її давня подруга. За лапку вона тримала свого малого сірого зайчика Бума. Він повсякчас осмикував блакитні штанці і поглядав на свою нову жовтогарячу сорочечку. – Як гарно, сусідко, правда? – привітавшись, спитала Сіра зайчиха. – Так, сусідонько, аж дух захоплює! Це ваш улюб- ленець Бум? – погладила його по голівці – Хоро- ший, пухнастий! У Бума від похвали аж піт виступив на носику. – Привітайся до тьоті, синку, – підштовхнула його мама. Зайченя простягло лапку й пискнуло: – Мені тут дуже подобається! А вашому синочку? – Біму? Він завжди охочий до всіляких розваг. Та зараз йому не весело, бо малих не пускають стри- бати через вогнище. – Справді, Біме? Я теж люблю стрибати. Давай лапку, хоч побігаємо навколо вогнища! Білий Бім охоче дав новому другу лапку. І вони, сміючись, побігли до старших зайчиків, які співали у хороводі: Ой гарно нам танцювати, Ой і весело стрибати! Наше вогнище чудове Сипле іскри кольорові! – От би сюди мої олівці! – зітхнув раптом Бім, – Я б намалював таке свято..! – А мені б мої фарби! Давай завтра тут зустріне- мося і помалюємо квіти, – запропонував Бум. – Давай! А не страшно…самим? 13 Казки – Та ти що, боїшся, Біме? Біленькому зайчику стало соромно і він запротестував: – Та я навіть Лисички не боюся! – Вірю, вірю. Я теж такий! – засміявся Бум. Цілий вечір і ніч зайці веселилися, лунали над лі- сами і понад річкою їхні голосні пісні. Аж вовкам та лисичкам заздрісно було і так хотілося когось ухопити – але не можна – лісовий закон забороняв полювання у дні свят... На другий день, коли сонце стояло уже високо в небі, веселенькі Бім і Бум майже одночасно виско- чили зі своїх лісочків. – Привіт, братику Біме! – Привіт, Буме! Дивись, які у мене олівці! – А у мене ось які фарби! Давай отут на пеньочки сядемо і будемо малювати ...сонце і небо. – Ні, краще квіти і траву! – Ну ти як хочеш, а я малюватиму небо, бо я його дуже люблю. А тоді підемо до нас у гості. Мама со- лодкий пиріг з морквою пече. Зайчики вмостилися на пеньочках, витягли не- величкі мольбертики і почали малювати. Пеньоч- ки стояли майже поруч – колись це були ялинки і їх зрубали взимку під Новий рік. Зайчики так захопилися малюванням, що навіть не помітили, як із-за кущика визирнула Лисичка Тома, відома у Лівому лісі як найхитріша і наймудріша. Вона слідкувала за Бімом ще від його дому і тепер, ви- 14 15 Олеся Омельченко Казки тягнувши мішок, з насолодою уявляла смажене м’ясо в томатному соусі – та ще і не з одного, а з двох зайчиків. У неї аж слинка побігла по рудій бороді, аж очі залоснилися. І Тома ледь стримала себе, щоб не завити «У‑у-у!», але вчасно схамену- лася і тепер зірко слідкувала за Бімом. Але Бім, хоч і не такий проворний як Бум, та вже давно відчував на собі чийсь погляд. Вітерець доніс до нього ли- сячий запах. Мама вчила його ніколи нічого не бо- ятися, бодай не показувати свій страх. Бім скоса глянув на Бума – той спокійно малював. Як же його попередити? Він, мабуть, ще нічого не чує – вітер з іншого боку. Він кашлянув і заспівав: Намалюю квіти, намалюю зелень. Намалюю ліс наш тихий і веселий, А щоб не боятись, треба малювати, Що з малюнку буде іншим промовляти. Лисичка клацнула язиком – слова були їй не зро- зумілими, а Бум відразу нашорошив вуха і глянув на Біма. Той, збоку біля квітів, малював сміливого мисливця із величезною гвинтівкою. – Так, так, уже треба! – вигукнув Бім, – І ти думай... – Я? – Бум повернув голову до друга і косим оком помітив рудий відблиск лисячої шерсті між листя глоду. – Я теж... Дивись! – вигукнув він і швидко намалював здоровенного собаку із роззявленою пащею. А Лисичка не дрімала: «От, розвели теревені, слухати нема коли», – і блискавично, з розкритим мішком, накинулася на Біма. Бум ойкнув, а пере- ляканий Бім зі страху я-я-к плигоне через себе – і прямо Томі на голову. Та як верескне – а перед очима на малюнку: мис- ливець курок звів. До Бума кинулася – а там собака ледь не плигоне, а Бум я-я-к потягне її за хвоста, а Лисиця з переляку – вбік, а Бім схопив мішок – та їй на голову! «Ой! Ой! Ой!» – скрикнула Тома. А Бум на суху гілочку наступив. – Стріляють! – зарепетувала Лисиця. А з мішком на голові не видно ж нічого. То вона як побіжить, та в молоду сосенку головою – лусь! Кинулася в другий бік – та в кущ: вереск! А зайчики: – Хі-хі-хі! А Лисиця: – Ой, наступають! Стріляють! А Бум її сухою гілкою по голові – бах! А Лисиця: «Ой лишенько, вбили!» Впала у траву і лапи роз- кидала. Лежить – не дише. «Чи вбили мене, чи ні? Тихо щось. А, може, я вже на тім світі?» – думає Лисичка. Їй памороки так забило, що вона забула і про мішок на голові. «Темно щось. Мабуть, я на тім світі!» А неподалік коров’як пахучий ріс, то Лисиці здалося, що вона десь у райському саду. «Невже мені Бог усі гріхи простив і я не в пеклі, а в раю? Мабуть, я в раю, бо відчуваю ж себе… І тихо, і за- тишно, і зайцями пахне. А чого б вони тут? А, ясно: вони ж смирні та богобоязливі – де ж їм і не бути, як не у раю... І я тут...» 17 Казки 16 Олеся Омельченко І Лисиця запишалася, що такої честі удостоїлася. Вовк Рев, її давній ворог, вмер би від заздрощів! Та для чого він зараз їй?! «А, може, я ще не вмер- ла?» – думалося Лисиці. Бум потяг Біма за лапку і застрибав на місці, усмі- хаючись. «О Боже, – злякався Бім, – що він заду- мав?!» Та безстрашний Бум уже плигонув на Тому і затанцював на її кошлатому животі. Бім – і собі за другом. Весело зайчикам, хоча страх так і про- бирає – аж мороз поза шкірою. А Лисичка напів- голосно говорить: – Певно, оце вже з мене клятий мисливець шкіру здирає. Та і боляче ж по животу шпортає… Та хіба може бути мисливець у раю? – дивується Лисиця. Зайці очима сміються, витанцьовують. – Досить! – махнув лапкою Бум, – Посидимо! Та і присіли біля Томи за лопухом. А та як ойкне: – Все! Обдер! Тепер я вже точно у раю голісінька, навіть їсти не хочеться. А в цей час звірі позбігалися на крик і верещання Лисиці та й визирають – хто з трави, хто з-за кущів. Диво та й годі! Лежить Лисиця з мішком на голові, а біля неї Бім і Бум лопухом мух відганяють. Зарего- тали звірі. А Лисиці здалося – то її у раю так радо вітають. Замурчала задоволено Лисиця, аж у животі голодному заурчало. А Їжачки: – Ха-ха-ха! А Вовки: – Ги-ги-ги! А вовк Рев як кинеться до Лисиці – аж Бім і Бум до сосенок відскочили. – Ти чого розляглася?! А Лисці здалося, що то Бог до неї промовляє. – А що, встати треба? Я зараз! – заклопоталася Тома та ще більше заплуталася у мішку і рачки по- повзла прямо на Рева. – У‑у-у, Тома! Так тобі й требі! – Що треба? – Що сміються! – Гарно сміються. Тільки б попоїсти щось! – Та тут повно їжі, а ти гав ловиш! 18 19 Олеся Омельченко Казки – Я гав не люблю, мені б зайчатинки… – Так лови! – Де? Кого? Що? – зателіпала Лисиця головою. А зайці вже прочули про пригоду і кинулися гуртом виручати Біма і Бума. Вискочили сміливо на галяви- ну, оточили Рева і Тому тісним кільцем і, знаками показуючи зайченятам втікати, заспівали хоровод- ної: «Ой, туп-тупу-туп, ти нам справді дуже люб…» Та Бім і Бум далеко не тікали – заховалися під кущем глоду біля Їжачків. Чмихають – смішна їм Лисичка та й годі: усміхається дурно та похитується в різні боки: «Де?? Що? Коли?» А тоді раптом як завиє, як заридає: – У‑у-у! І за що мені таке щастя?! Рев не витримав: вишкірився люто на хоровод, заричав, страшно витріщивши очі: – Р‑р-р! Замовк- ніть! Ро-зій-діться! З’їм! – і, клацнувши молодими зубами, кинувся на передніх. Розсипалися переля- кані зайці попід деревами. А Вовк як потягне мішок з Томи: – Дурна! Від сорому згоріти можна, а їй щастя! Лисиця за голову вхопилася – думала голова вверх летить – аж то мішок. Дивиться – кругом розвеселі знайомі морди зайців, їжаків, лисиць, вовків, навіть ведмідь од реготу качається. Тома як плигоне на Рева: – Ах ти ж виродку, що ж ти наробив, навіщо з раю мене забрав?! Рев як сіпоне зозла її за хвоста, а вона крутонулася та як поплигоне на нього – покотилися кубарем по траві. Шерсть навсібіч полетіла. Біму та Буму жаль стало Лисичку, яка була такою нестрашною недавно і, не тямлячи що роблять, підстрибнули до Вовка, вчепилися гострими зубами йому в боки. Ой-ой-ой! – заревів Рев не своїм голосом і кинувся навтьоки, лютий від болю та сорому. Оглянулася Лисиця, обтрусилася – зайчики. Ледь не просльозилася. Туманно у голові. А Бум їй лапку простягає: – Ходімо до нас на пироги! Схлипнула Лисичка. Вхопити б зайченя та й чкур- нути – так щось у ній таке скоїлося, хоч плач від щастя. Простягла вона лапу, погладила зайчиків: – Я тепер у Правому лісі жити буду. Тут мене засміють. Прощавайте! – Прощавай, Томо! Ми будемо тебе пам’ятати! – ледь стримував тремтіння у голосі Бім. – Приходь у гості! – замахав лапкою Бум. Лисичка змахнула непрохану сльозу: – До зустрічі! І, щоб зовсім не розплакатися від чогось щемно- го і хвилюючого, спантеличена Лисиця дременула до Правого лісу, не звертаючи уваги на регіт звірів. О, як їй хотілося скоріше втекти! Вона бігла поміж синіх веселих васильків і рожевих привітних дзвіночків. Мимо пролітали зумливі муш- ки та бджілки-трудівниці, які виспівували: «Куди? Куди? Куди?» Все жило і цвіло, як і раніше, наче нічого і не трапилося. Якась величезна тремтлива 20 Олеся Омельченко хвиля радості ворухнулася в серці. Їй так захотілося чомусь співати... Оглянулася – вдалині колихаль- ного різнобарвного лугу, на фоні темно-зелених сосен, виднілися вухаті голівки Біма і Бума. Вона підняла лапу, і зайчики радісно застрибали у від- повідь. Якийсь жовтий замріяний метелик зачепив крильцями її за ніс, але Тома навіть не розсердилася. Ніяково посміхнулася і зауважила: – Який ти необережний і ...красивий! Та є м н и ц я Новорічної ночі Таємниця Новорічної ночі 22 23 лежить від того, настільки актор уміє її витримува- ти. Тому Петько і мовчав. Сиділи вони на лавці біля Петіного дому і мати от- от могла покликати вечеряти, тому рішуче встав, за звичкою підтяг штани, іронічно гмикнув: – Гм... Велетні! Скажеш іще! То ще бабка надвоє гадала... Десь у тебе язик поза ушами мотається! Вітько аж підскочив: – Я?! – вдарив себе кулачком у груди. Таємниця Новорічної ночі казка-повість 1 Несподіване рішення - От чесне слово, в ніч під Новий рік по Дніпру ходять велетні! – Вітько зробив страшні очі, витріщивши їх так, що, здавалося, вони зараз викотяться з орбіт. – Не віриш?! Мені бабуся роз- повідала. Такі великі-великі, білі-білі, а очі в них... світяться. А сліди у них! Ото сліди! Як я сам. А кро- ки – як оцей будинок. Правда! Правда! – нама- гався запевнити друга. Від хвилювання на його чолі аж піт виступив і очікувально завмерли ямочки на щоках: – Підемо? Подивимося?! Петько багатозначно мовчав. Товаришували вони давно... Але ж вірити в таке..! Худорлявий, кароокий, рум’янощокий, на цілу голову вищий і на цілий рік старший – вигідно від- різнявся від опецькуватого товариша. Здавалося, і чорнява, коротко стрижена чуприна, настовбу- рчено мовчала. Тримався, як і завжди, стримано. Авторитетно відмовчувався, бо знав ще від діда, що мовчання – золото, а по телевізору колись по- чув, що пауза у театральному мистецтві – ознака справжнього таланту, навіть геніальності– все за- Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 24 25 – Брешеш ти! – демонстративно закінчив Пе- тро, ліплячи сніжку, – третьоклашка нещасна! – і засміявся, – Меле язиком, наче з гарячки! – Я брешу? – підступився до нього ображений Вітько, – Хома ти невіруючий! От візьму з собою Саньку Полосатенка, узнаєш тоді! – в його синіх очах промайнула образа, а біленький чубчик за- диркувато вистромився з–під шапки. Замислено наморщив чоло. Зі щік збігалися до кирпатенького носика веснянки, – Або.., або і сам втечу до того велетня! Петько засміявся. – Даремно ти регочешся! Рішуче встав: – А тоді пожалкуєш, та вслід – як тупицею! І, повернувшись до друга спиною, кинув знехотя: – Пока! Петро пильно глянув на ображеного. «А, може, правда? Чи чкурнути з ним? Чого на світі не буває! Ризикнути своїм авторитетом, чи що?!» – Ей, була не була, почекай! Вітько радісно підбіг до друга. – Значить по руках? – він аж засяяв. В очах спа- лахнула надія. – По руках! – Петю! – покликала мати. – Ну все... Я помчав... Де..? – Жду тебе біля Дніпра у Скубовій балці біля голубого каменю о пів на дванадцяту. Петро кивнув. 2 Велетень Н іч була така місячна і прозора, що її сяйва хотілося набрати в пригорщі, стрімголов мчати додому, вилити його в кухоль і поставити на припічку. І електроенергії не треба! Вітько задер голову... А зірок он скільки! Нене моя! Якби я був мушкетером, і то не зміг би і половину наколоти на шпагу. Яка ніч! Серце від хвилювання аж вири- валося з грудей. Наче зроду не бачив такої ночі! І хоча мороз примушував його підплигувати то на одній, то на другій нозі, не переставав захо- плюватись... Дніпро тихий, сріблястий і рідний-рідний. Темні обриси круч затаїли в собі щось та- ємне і страшне... Почувся обережний свист, але зараз він про- лунав, як постріл. Вітько здригнувся. Петро біг до нього, перестрибуючи через засніжене каміння. – Насилу вирвався! Мої в гості пішли Новий рік зустрічати. А твої?! – шапка сповзла на брови, він важко дихав. Обличчя сяяло радістю. – Мої ще вчора до дядька поїхали, а бабуся спить. – Котра година? – Без чверті 12. – Ого! Ну, як кажеться, хапай, бабо, решетом сонце! – Ага, – гмикнув Вітько, – Пішли он за той ве- ликий камінь сховаємося. Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 26 27 Від голубого каменю падала напівокругла тінь. Хлопці позручніше вмостилися, обіперлися спи- нами об камінь. – Як в театрі! – засміявся Петро. – А ти в легенди віриш, театр? – Я їх просто люблю слухати. А ти? Вітько кивнув і таємниче зашепотів: – Бабуся розповідала про ворожіння під Новий рік. Їй на голову подруги ставили тарілку з холод- ною водою і туди віск виливали. І щось схоже на широку дорогу вийшло, а на дорозі... дідусь мій... От! І в тому ж році бабуся із дідусем познайомила- ся, – і серйозно додав, – Та цих легенд і ворожінь так багато, як трави! Знаєш, мені інколи такого хо- четься..! Ну, щоб і як в легендах, але – насправді! От би в Космос полетіти! – замріяно сказав Вітя, вдивляючись у зоряне небо. – Пішов у ріст, як заєць у хвіст! – іронічно за- уважив Петро, – Ясно! – Що ясно? – Та ти хоч зараз в небо очі не п’яль, бо раптом ота велика цяця з’явиться... Ти хоч знаєш, – пиль- но глянув на друга, – яку витримку і сміливість потрібно мати астронавту?! – Карі його очі смія- лися, – Та ти, мабуть, не знаєш, із яких шарів і ат- мосфера складається! – А чого ж – знаю! Сам читав. Тропосфера, стратосфера, іоносфера, мезосфера, – якось по-шкільному протарабанив Вітя. – Ех ти, астронавт! А зовнішній шар забув! Далі – екзосфера. З неї безперервно вилітають в міжпланетний простір гелій, водень, неон. Вітько, кутаючи обличчя в комір, посміхнувся: – Ну забув, то й забув! А ти не хвастай! Кілька секунд мовчали, посапуючи, а тоді Петро, глянувши на годинник, рішуче встав. – Все! Досить мерзнути! А ти часом не з Бреху- нівки? Нема твого велетня! Пішли! Я люблю точ- ність. Рівно 12! Добрі люди Новий рік зустрічають, а ми тут, як вовчий хвіст, мерзнемо. До речі, з Но- вим роком тебе! – І тебе! Обнялися. Переминалися з ноги на ногу. Та іти чомусь не хотілося. – А, може, буде ще.., – пробурмотів невпевне- но Вітя. – Поперед охоти зайця не лови, бо.., – і Петро завмер із роззявленим ротом. – Диви! – палець його тремтів. Взявшись за руки, вони поволі присіли за каме- нем. Від мосту, розмахуючи руками, ішла по Дні- пру біла довга брила. На людину це не було схоже. Десь аж вгорі, на круглому м’ячі голови світилися дві зорини. Ото, мабуть, очі. В лівій руці велетень тримав величезну свічку. Дивно. Хіба він не бачить у таку місячну ніч? Велетень вийшов на середину Дніпра і, поставивши свічку на сніг, гаркнув так, що хлопці аж голови повтягували: Таємниця Новорічної ночі 29 – Мізі, лізі, тікі, такі, брррр! Після цих слів почувся легенький свист, і з неба на білосніжному крихітному літачку опустилася на лід красуня. Вся її постать сяяла. Ну справж- нісінька тобі зірка! І була така гарна, що хлопцям перехопило подих. Вийшовши з літачка, вона ста- ла... рости, рости, доки не стала велетнихою, але ж якою прекрасною..! – Будемо починати! – прошепотіла (якщо це можна було назвати шепотом). – Мізі! Велетень витяг з лівої кишені якусь коробку і дав красуні. – Сізі по зізі! Швізі! Вона кивнула головою і знову, зменшуючись, сіла в літачок і полетіла. Напружуючи зір, хлопці помітили, як вона щось розсівала з коробки на ко- жен будинок, кожну споруду і дерево... Що ж то? Можливо, новорічні сни? Велетень сів біля свічки, запалив її, і почав бити головою об лід. При кожному ударі на лід падала зірка і, спалахнувши, перетворювалася на чудову ялинку. Чудні були ці ялинки! Вони посміхалися, співали і танцювали під тиху фантастичну музи- ку. Раптом одна почала рухатися в бік каменю, за яким сиділи, ледь живі від страху, наші перелякані герої. Тепер у них і ноги потерпли. – Я боюся, Петю, – ледь шелеснув Вітя, вхопив- шись за його руку. Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 30 31 – Тихо, космонавте! З великої хмари малий дощ буває! – але у самого мурашки попід шкірою забігали. Ялинка була майже поруч. Вона труснула гілкою і з неї посипались ноти. Велетень наказав їй по- вернутися, але вона трусила гілкою і не слухалася. Тоді біла потвора наблизилася до каменю: – Ох-хо-хо! Які мазі! – погладив він вдячно ялинку. На хлопців впав сніп світла з очей велетня. – Які мазі! – він простяг свої холодні снігові руки до них. – Ні! – пискнули друзі в один голос, крижані- ючи, мов зайченята, від страху. Велетень схопив їх за шкірку, як кошенят, і посадив на долоню. Його ліве око крутилося. Вітько, забувши про страх, скрикнув: – Ого! Велетень насупив снігове чоло: – Тізі! – і погладив хлопця так, що шапка впала з голови на долоню. – Тізі, тізі! – повторив він, одягаючи Вітці ша- пку незграбними пальцями. При цьому на обличчі у нього промайнуло щось на зразок посмішки. «Що буде? Мамочко, що з нами буде?» Вітько скоса зиркнув на Петра. Той, присівши, щипав пальцями долоню велетня, але потвора навіть не звертала на це уваги. Ще кілька секунд білобриль- ник милувався дивними створіннями, показував їх ялинкам, які захоплено попискували, а потім ви- тяг з кишені велику білу хустку і, закутавши у неї хлопців так, що тільки голови стирчали, поклав у кишеню. – Як ся маєш, Вітько? – штовхнув друга Петя. – Уяви собі, ми зраз на висоті шістнадцятиповерхо- вого будинку. Вони глянули вниз, тримаючись руками за край кишені, як за поручень балкону. – Ну як? Страх вже втік, як полохливий зайчик, і настрій у Петра піднявся, бо небезпека і чудернацькі об- ставини завжди окриляли його. – Е, я бачу, ти вже й носа повісив! Нічого, ста- рина, не журися! Піднімаймо хвости, бо глибоко морем брести! – поплескав друга по плечу. – Тихо! – зашикав Вітя, та враз, злякавшись, що друг звинуватить його в боягузстві, випалив: – У мене ідея! Давай плигнемо! – Ти що, дурний? – покрутив Петро пальцем біля лоба, – З тебе ж одне тепле місце залишить- ся! Ти краще глянь вліво! Вітько аж чхнув од здивування. Літачок красу- ні порівнявся з велетнем. Вона йому щось сказа- ла, і, помітивши хлопчиків, що, як олівці, стирчали з кишені, дзвінко засміялася. Велетень гаркнув на неї, і вона (мабуть, злякалась) миттю полетіла, змахнувши білою рукавичкою. Хлопці міцно-пре- міцно заплющили очі. Може, все це примарилось? І раптом відчули, що їх почало кидати в різні боки. Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 32 33 «Летимо!» – здогадалися хлопці. Але це їм ані сна- ги, ані радості уже не додавало. Куди? Для чого? – Так, чого доброго, вилетиш у відкритий Кос- мос, як гелій з екзосфери, – почухав Петро поти- лицю, – Ну і ну! Внизу білів сніг. За рікою щось сяяло, перелива- лось. Туди і почали приземлятися. 3 Незвичайне королівство В елетень зайшов у величезну білу льодяну пе- черу, яка мінилася яскравими різнобарвни- ми зірками. У широченному тунелі було так холод- но, що у хлопців зацокотіли зуби. Петро потягнув велетня за полу піджака: – Агов! Не можна швидше? Холодно ж людям! Велетень нічого не сказав, але пішов швидше. Ці кілька хвилин здалися хлопцям вічністю. Нарешті, велетень спинився перед великими чорними, в сяй- ливих зірочках дверима. Щось пробурмотів собі під носа і двері розчинилися. В кімнаті стояло позолочене крісло, точнісінько таке, як у царів, і у ньому сиділа чарівна красуня. Її золоте волосся вільно лилося з плечей, а блакитні очі посміхалися. Сукня вигравала різними барвами, на голові сяяла маленька корона. Хлопці, занімівши, зачаровано дивилися на дівчину. Те ж саме відбува- лося і з велетнем. Більше того, він шанобливо вкло- нився їй і, вийнявши з кишені хлопчиків, розмотав і поставив перед красунею. – Кізі, хізі. Вона посміхнулася. Тінь од вій впала на рум’яні щічки. Лагідно і просто сказала: – Познайомимося? І прямо таки, як розбишака Ганька з паралельного Вітьчиному 3-Б класу, легесенько стукнула Вітьку по плечу. Вітько ледь пролепетав своє ім’я. – А ти? – простягла Петру руку. – Петро. Петро Сизоненко, – заїкаючись, стиснув їй руку, підшмаркуючи носом. – А я – Зорелана, – всміхнулася. Справжній ангел, тільки що крил не має. – Запрошую в гості у наше незвичайне королівство! Але спочатку вас жде невеличка робота, – загадково посміхнула- ся і хитрувато глянула на велетня, – Гора вам все розкаже! Що вдієш? І хлопці, переглянувшись, покірно по- брели за велетнем. – Воно б дуже добре, та нікуди не годиться! – гарячкувато шепотів Петро, – От тобі і в полоні, от тобі і раби! Вітя тільки перелякано сопів. Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 34 35 4 Кімната нот - Ой і важкі! Хай їм грець! Аж не вірить- ся, щоб така красуня чорними справами займалася! – А, може, вона нічого і не знає про це, – пере- бив його Вітько. – Авжеж! А хто ж нас сюди послав?! А в тім – бабка надвоє гадала, – витер Петро піт з чола, – Ану допоможи! Вони вдвох вхопили величезну четвертну ноту і зачепили її на третій лінійці. Вона тонко задзвені- ла і схлипнула. – Тю, дурна, плаче! Тобі зараз гарно буде, – за- спокоював її Вітько, неначе нота і справді могла його зрозуміти. – Ти уявляєш, – невгавав Петро, – це ж цей бі- лобрильник скільки нот ховає від людей у льодяній печері! А композитори потрібну ноту знайти не можуть! Яка підлість! – Ах, що з того, що ми протестуємо, – махнув Вітьок рукою, – Он іще три коробки нот попере- носити треба, а кожна – нашого зросту… Раптом очі його сяйнули радістю: – Ідея! Казала біла, що не буде діла! Давай про- вчимо Гору! – І Вітько гарячково зашепотів щось на вухо Петру. – Ну і ну! Ну і ідея! – реготався той, – Ну що ж, до діла, доки є ще сила! Хлопці так старалися, що піт лився з них стру- мочками. На два забиті пакільці натягли, роздобу- тий між нотами, дріт. – Ну і ляпнеться! – засміявся Вітько. – А раптом розсипеться? Він же сніговий! – Склеїться! Він же чарівник, усе вміє, – запев- нив Вітя друга. Коли все облаштували, хутенько попереносили ноти на лінійки, розташовані побіля зарешеченого високого віконця, крізь яке снопами падало світло у набите мотлохом холодне приміщення, по кутках якого розгойдувалися капшучки павутинки. Хлоп- ці поспішали і майже всі ноти розмістили на трьох перших лінійках. Печероподібну кімнату заповни- ла раптом одноманітна музика, навіть не музика, а якесь сиренне гудіння і пищання. Хлопці аж вуха позатикали, але, все ж, почули важенне гупання, від якого і ноти здригалися. Тут і сховатися ніде, хіба що за пустою коробкою з-під нот. Друзі зата- мували подих. Гора відчинив скриплячі двері, переступив по- ріг. Від нього війнуло холодом і часником (певно, від тривалого перебування в печері). Був якийсь спокійно-байдужий, аж сонний, і раптом… спотик- нувся через дріт і бабахнувся на брудну підлогу. Затремтіли і злякано запищали ноти. – Ах, зізі, мізі! Мізі! Крізі! Бзя! – вилаявся Гора. Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 36 37 Одне його око випало з лоба і закотилося під ко- робку. Він схопив його і зі злістю вкрутив на місце. Хлопці витріщили очі. Може, це робот?! Так ні – не схоже! – Буває, що й теля вовка хапає, – невлучно про- шепотів Петя та вмить замовк, бо велетень, цілі- сінький, зате розлючений, підвівся з підлоги і тепер нишпорив у пошуках винуватців. Він ревів, як звір. Дика музика його ще більше роздратовувала і він з усієї сили тупнув ногою, викрикнувши: – Кізі! І все стихло. – Тізі, тізі! – радо забринів його голос, а рука вже загрозливо зависла над хлопцями. Підняв обох за комірці і почав трясти ними в повітрі, регочучи. Тепер була його черга сміятися. Сміх зловтішно гримів. Хлопці з переляку почали гикати. 5 Покарання С хиливши голови, сиділи недавні сміливці пе- ред Зореланою. Велетень шипів їй щось на вухо, певно, скаржився. – От іще, бубонить, як у бочку дме, – бурмотів Петро. Він так цокотів зубами від холоду, який, здава- лося, випромінювався з кожного куточка, що луна від отого тремтіла в повітрі і нагадувала музику з печерної кімнати. – Може, пожаліє нас? – прошепотів Вітько і кивнув на Зорелану. – Дивись, розбере її, як вовка опеньки! З неї, як з гуски води! – Тихіше ти! Розвоювався! – і, ледь не схлип- нувши, вчасно вгамував клубок у горлі і вимо- вив: – Може, на страту поведуть... – Тю на тебе! На страту! Ну ти ж і держешся, як пісок на вилах, а ще космонавт.., – з притиском процідив Петро. Та і самому було гірко, аж плакати хотілося. Спа- ти б оце вдома, в теплому ліжечку і сни новорічні дивитися, а то сиди тепер у цьому колодязі і жди жданого. Він витер рукавом під носом. От іще і простудився. Глянув на Вітю, що, скорчившись, дув на задубілі руки і йому стало шкода свого меншого товариша, такого одчаяку, зовсім іще дитину. Про себе Пе- тро так не думав. Він давно вважав себе дорослим, ще з п’яти літ, як помер його батько. Тоді Петро фактично став головою сім’ї – єдиний мужчина в домі. Навіть старші сестрички та бабуся до його думки прислухалися. Мамка, правда, усміхалася тільки з його бундючної солідності, але не сварила. Поганого ж у тому нічого не було. А вчився Петро добре, ще і спортом займався – бігав. При спогаді про маму очі затуманилися слізьми. Не розплакати- Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 38 39 ся б! Уявлялося, як бігає вона вулицями, нашвидку пов’язавши хустку, кличе його, а сльози в неї – в три ручаї... І бабуся плаче, і сестрички ревуть. Петро шморгнув носом і зразу ж злякано глянув на Вітю. Та у того настрій теж був не кращим. Зітхнули важ- ко, разом, як старі… Як з льоху долетів до них голос Зорелани: – Ну, розбишаки, доведеться вас у холодну поса- дити... На перший раз. – Що?! – струснув Петро головою. «Чи не по- чулося, бува?» – А це ж що, по-вашому, баня?! – зацокотів він зубами. Вітя зітхнув так, наче йому забракло повітря. Зорелана похитала скрушно головою: – Пішли! І, взявши обох за руки, повела вузьким коридором до синіх дверей. Гора тупав слідом. Щоб не цокотіти зубами, хлопці наспівували пісеньку: Травка зелененька, сонечко низенько, Вийди у садочок, ріднеє серденько! Думки не давали Вітькові спокою. «Це через мене і Петро страждає!» Ідей була повна голова, та жодна не годилася. А що, коли..? – Зореланочко! – заглянув їй в очі, – Ой, вибач- те, ваше величносте, а чи не відпустили б ви нас? Навіщо ми вам потрібні? Петро блиснув на нього гнівними очами. Мов, кого просиш, не принижуйся! Але Вітька уже «понесло». – Ми і не сьїдобні, і сили у нас обмаль! Одпустіть, ваше Зіятельство, – плутався від холоду язик, – А дорогу ми і самі зинайдемо… Зорелана дрібненько засміялася: – Е ні! Так просто в світі нічого не діється! І підштовхнула їх легенько до синіх дверей, які миттю розчинилися і звідти повіяло крижаною смер- тельною холоднечею. – От тобі і все! Заморозимось у цьому холодиль- нику навіки! – заплакав голос Петра, – Сідайте, на чому стоїте, ще й ноги звішуйте! 6 Світлозара К імната була невеличка, темна: облуплені стіни дивилися невесело, стеля висока, як і скрізь у цій королівській печері, а тому і примі- щення здавалося ущелиною, чи прірвою. На під- лозі – розкидані літери, цілі слова, речення. Наче вирвані з текстів, вони жалібно дивилися на хлоп- чиків. Біля віконечка, вузького і високого, стояв стіл. А, може, то хлопцям він здався столом, а для велетнів він, певно, слугував стільчиком. – Ех, що мені, молодому та нежонатому! – за- сміявся Петро, вмощуючись на ньому. – Віть, а справді цікаві у них кімнати – пусті і всі одного кольору – темного. Олеся Омельченко 40 – Хіба ж це колір, – дорікнув друга Вітя, – це відтінок. А от коридори справді казкові – білі, сяючі. Петя заметеляв ногами: – А зручно! Вилазь! – подав другові руку і, ху- каючи на заледенілі долоні, профілософствував: – От так, Вітько, не все сталося, як бажалося. Та врешті-решт – це закономірно. Який стук – та- кий грюк. А що це? – помітивши щось, спритно зі- скочив зі столу, наблизився до стіни, став уважно її розглядати, заклавши руки у кишені. Вітько теж зі- скочив на підлогу і підійшов до нього. На стіні ледь помітно вимальовувалися дверцята: – Овва! Жартуй, глечичок, поки не луснув! – сказав Петро. Попробував відчинити, потяг за ручку. Де там! Удвох вхопилися. Та двері були, наче запаяні. Уже і про холод забули. Петро аж свиснув: – Близенько лікоть, та не вкусиш. Ану ще разо- чок, Вітьочок! Затремтіла залізна обледеніла клямка. Ще раз! Ще раз! У-у-х! Раптом хруснуло і двері так шпарко розчинили- ся, що хлопці гепнули на підлогу. В ту ж мить з цієї величезної шафи посипались обшарпані літери і слова, перебиті ноти. – Оце да! – скрикнув Вітя, – Так це ж всесвіт- ній скандал! Яке підле обкрадання людей! Слова, ноти! Ні, тут щось не так! Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 42 43 Хлопець присів і заходився перебирати кучу. До рук потрапило слово «Свобода». Звідки ж це ве- летень його вкрав? Доки вони розмірковували, з шафи з писклявим стогоном вилетіла синичка і, тріпнувши крильцями, знесилено впала біля ніг хлопців. – Ой! – скрикнули в один голос, – Вбилась! Та раптом з пташкою почалося коїтися щось хи- мерне. Вона закрутилася, мов пропелер, і... пере- творилася на крихітну дівчинку. – Ой! Ой! Ой! – злякався Петро, затуляючись руками від такого дива. – Оце да! – злякано зашепотів Вітя, перехрес- тившись, – Може, і ми вже не ми? – Не бійтеся, – обізвалася, схожа на Дюймовоч- ку, дівчинка, – Я чарівниця і принцеса Світлозара далекої Гренландії. Мене давно викрав сніговик Гора, примушував зачарувати Зорелану, щоб одру- житися з нею, та я відмовилася робити цю чорну справу, і тоді він перетворив мене на синичку і на- казав стерегти ось ці пошарпані скарби до того часу, доки мене не врятують людські тепло і доброта... Як я вдячна вам! Крихітка стала рости і скоро порівнялася зростом з хлопцями. – Хто ви? – запитала вона. Отямившись від несподіванки, друзі навперебій розказали їй свою новорічну пригоду, захлинаючись від болю, розчарування і розпуки. – Не хвилюйтесь! – заспокоїла їх принцеса, – Ми обов’язково втечемо з цього холодного полону. – Втечемо, якщо до того часу не помремо… – стиснуло горло Петру. – ...Як герої.., – пискнув зовсім змерзлий Вітько. Але, все ж, від цієї надії стало тепліше. – Ах, – сплеснула дівчинка в долоні, – то ви, я бачу, обмерзаєте!… Вона підняла вверх ручки, щось прошепотіла, об- крутилася на одній нозі. – Обручка! Моя обручка! Ясновиде! – кликала вона когось, плачучи. І раптом на її правій руці спалахнула смарагдова обручка. Вона хукнула на неї, потерла пальчиком і в ту ж мить на ній і на хлопцях з’явилися різно- барвні шубки та шапочки з песця: на Світлозарі – білі, на Петі – сіренькі, а на Віті – рудувато-чорні. Взуті всі були у теплі чобітки, ще й біленькі пухові рукавички одяглися на їхні ручки. – Ух ти, оце так диво! – захоплено вигукнув Пе- тро, – Набрав, що аж голому поза пазухою повно! – Так ти ж справжня чарівниця! – не зводив з неї очей покруглілий Вітьок. – Чарівниця! – відповіла вона, сміючись. Та як тут було не розсміятися: у своїй рудуватій шубці, кудлатій шапці, що нависала аж на очі, опець- куватий Вітьок став схожим якщо не на Вінні-Пуха, то на тушканчика точно. Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 44 45 – Я справді чарівниця, як і всі у моєму роду, – додала Світлозара зовсім серйозно. Хлопці здивовано-запитально глянули на неї: – А чому ж тоді не втекла? – На мені чорне прокляття Гори, – зітхнула Світлозара, – Та і врятувати тут декого потріб- но... Та годі вже! Ви зголодніли! Запрошую, герої, до столу! Чарівниця обкрутила перстень навколо пальця, і в ту ж мить на столі запарували страви: смачнень- кий борщик, курині котлети, фарширована риба, омлет, молоко, пахучі булочки з маком, шоколад і навіть фрукти та овочі. І все це серед лютої зими! – Ух ти! – повторювали хлопці, більше нічого не в змозі вимовити від здивування... – Ласкаво прошу! – лагідно усміхнулася Світлозара. – Дякуємо! Здавалося, рік не їли…Аж за вухами лящало. Коли добряче підкріпилися, разом почали обмірковувати план втечі. – А як же повернути людям всі оці вкрадені скар- би: ноти, слова, – розпачно розвів руками Петро, – Як без діла сидіти, то можна й одуріти! – Тут нам може допомогти тільки Зорелана! – сказала дівчинка. – Це неможливо – вона зла і холодна, – похитав головою Вітя. 7 Зустріч із Ясновидом - Ні, ні! Ти помиляєшся! – заперечила Світ- лозара, – вона добра і щира, вона чиста, як зірка. Ось уже двадцять років як вона зачакло- вана велетнем. Він зробив її своєю царівною. Але це тільки зовні – насправді всім керує велетень. У нього є велика країна снігів, завірюх і бур, у нього є печери ураганів і суховіїв, у нього є сила-силенна чарівних злих ялинок, які приносять прикрощі лю- дям і, нарешті, ось такі схованки слів, літер і нот. Але його можна перемогти! – повеселіли зеленаві очі Світлозари, – Тільки прошу нічому не дивува- тися і в усьому слухатися мене. – Добре! – кивнули хлопці. – Ночвами моря не перепливеш, – прошепотів Петро. Світлозара тричі сплеснула в долоні… Щось засвис- тіло, зацокотіло і крізь стіну в кімнату вбіг… олень. Та який красень! Сліпучо-білосніжний! – Любий мій, як я за тобою скучила, – обняла його дівчинка за шию, – Це мої рятівники, – вка- зала на хлопчиків. Олень вдарив об підлогу золотим копитцем, в очах сяйнула радість.. Любий мій! – продовжувала Світлозара, – Ми тепер повинні врятувати Зорелану! Ти ж досі ко- хаєш її? Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 46 47 Олень здригнувся. Очі наповнилися слізьми. – Вона жива! Тут, поруч, у Гори! Ніколи про тебе не забуває! Вір мені! У неї постійно на пальці, подарований тобою, перстень. 8 Історія Ясновида і Світлозари I Світлозарі згадалося, як одного чарівного сонячного веселого дня мчала вона зі своїм братом-красенем Ясновидом засніженими широ- ченними полями, крижаними країнами на своїх вірних оленях. Все навколо сяяло, мов у діамантах, хрумкотів під копитами оленів барвноясний сні- жок, і раптом у цю ошатну, блакитно-срібну тишу ввірвалася сіра злюча-презлюча Завірюха. Вона сичала, наче велетенська змія, її розкуйовдже- на голова закрила сонце. Лагідний вітер Сіверко відступився, затуливши очі долонею від колючих сніжинок, які жалили, мов бджоли, а із Завірю- хи проступив страхітливий велетень Снігогора. З реготом вихопив він Світлозару із білого виру і за мить зник у хмарах. Чарівна обручка впала з її пальця у сніг – тепер ніяк не зможе дівчинка собі допомогти. – Ясновиде, брате! – крикнула вона, – Знайди мою обручку, обов’язково знайди! Врятуй мене! – О ні! – заревів велетень, – Ти навіки будеш зі мною, твої чари допоможуть завоювати мені лю- бов Зорелани! – Ні, ні, брате! Рятуй свою наречену і мене, ря… Голос її обірвався. Снігогора за мить заморозив, приспав її своїм крижаним подихом. Зі сплячею красунею на руках зробив коло над спантеличеним, вбитим горем Ясновидом: – Ну що, встиг посватати Зорелану?! – зареготав він, – Вона моя і тільки моя! – Не радій передчасно! Зорелана кохає тільки мене! – Кохана, кохана! Кохає тільки мене! – знущався з небес даленіючий голос Снігогори. Раз у раз блискітки розрізали сіру темряву за- вії. Може, то очі велетня мутнувато блимали крізь завірюху. – Велетень, Повелитель Інею та Морозу Зірка, ніколи не дочекається тебе, Ясновиде! – реготався патлатий Див зла з темряви стихії. І, регочучись, він прокричав страшне закляття бути оленем до того часу, доки кохана Зорелана, впізнавши його в олені, не розвіє чари силою своєї любові. Уляглася сіра зла Завірюха. Лагідний Сіверко розплющив очі – сяюча біла безмеж простягалася до горизонту, усміхалося пополудніле сонце, і тільки срібний Олень, наче виліплений зі сліпучого марму- ру, сумно дивився у веселі хмари, і сльози крапали у сніг з його прекрасних карих очей. Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 48 49 В цей час над ним, оглядаючи свої володіння, про- літала на срібному літачку Зорелана. ЇЇ радісний сміх торкався кожної сніжинки, клітинки прояснілого світу. Затремтів Олень, крикнув: «Кохана, це я!» Але його мова була незрозумілою для дівчинки. Та цей розпачливий крик вжалив її в саме серце, застукотіло воно тривожно, мов у передчутті біди... «Ні, ні! Нічого не трапилося – он яка краса дов- кола, – заспокоювала себе, – А цей срібносяйний Олень, наче промінь тепла серед білої зими...» І Зорелана сипнула зі своєї чарівної ручки на Оле- ня веселкового сяйва Любові, яким було наповнене її серце. – Радій життю! – крикнула вона і полетіла геть, десь аж за сяючий обрій. І сталося диво: сніг і лід навколо Оленя розтопилися і опинився він на квітучому острові Весни. Під трем- тячим блакитнооким дзвіночком блискотіла чарівна обручка, загублена його сестричкою. Осяйна радість охопила його та враз поблідла – адже віддати Світ- лозарі чарівну обручку він зможе лише тоді, коли вона згадає про неї і позбудеться чарів Снігогори, визволена людьми, коли сама покличе Ясновида. ...Довгі роки довелося чекати. І все мусило статися саме зараз, ні на секунду раніше... чи пізніше... Ось він стоїть тепер, плачучи від щастя, перед Світ- лозарою та хлопчиками, шукачами пригод, усвідом- люючи, що його дорогоцінна сестричка, нарешті, врятована... Важкі думки мучали його. А як же виз- волити тепер з холодної в’язниці кохану, як повер- нути їй пам’ять?! – Потрібно нагадати, як все сталося, – спокійно сказала, вгадавши думки брата, Світлозара. І перед Їхнім зором, як на екрані, розгорнулася картина минулого... 9 Пастка Зорелани Ц е ст алося давно, майже двадцять років тому. Снігогора посварився зі своїм старшим бра- том, володарем Інею та Морозу, Зіркою, за зем- ні материки. А так як брат ніяк не поступався, бо знав про лиху вдачу Снігогори, то менший брат, лютий від ненависті, викрав братову п’ятнадця- тилітню доньку-красуню Зорелану і перетворив її у своєму холодному царстві на льодинку. Але фея Долі Яснозірка налякала Гору, що відбере у нього силу, якщо він зухвало наважиться залишити Зо- релану льодинкою. І скорився їй спантеличений злий Гора, бо не було в нього іншого вибору. Але ненависть вільготно жила в його серці. Тому він і примусив красуню стати його рабинею. Ох, мила моя Зорелано, мудра красуне, як сум- лінно ти виконувала всі вказівки і примхи Гори, як, ризикуючи власним життям, часто перетворю- вала його злі наміри силою своїх Добра і Любові Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 50 51 на користь світу. Усміхнена, і, як йому здавалося, покірна та боязлива, дівчина тішила холодне сер- це Снігогори. І сталося несподіване диво – він раптом відчув, що не може без неї жити, він, грім і блискавка, пустка і підступність, закохався... Ми, звичайно, можемо припустити, як це поті- шило і водночас налякало Яснозірку, та провидін- ня вело Зорелану через випробування саме цією стежкою. О, як боявся тепер Снігогора втратити дівчину! Шаленіючи від страху, він чарами зловтішно зата- єних проваль та пустель стер її пам’ять. Ні,тепер не воскресне в її гарячому серці юна любов! Але страх з тієї миті всюди блукав за ним. Тому нама- гався виконувати кожне бажання коханої. Найчастіше спілкувався з нею телепатично, пе- редаючи їй на відстані, подумки, свої накази чи прохання. Та навіть ця світла любов не розтопи- ла його льодяного серця. Коли він дізнавався про Добро, зроблене Зореланою, то люто мстив злом, частіше потайки, щоб вона не довідалася. Та ніхто і ніколи не зможе збагнути підсвідомі передчуття доброго і люблячого серця. Отак і палала між ними довгорічна війна у неви- димому вимірі інформації. Бідна Зорелана стра- шенно страждала від того, що її добрі наміри обер- талися Снігогорою на темні. І розпач розривав її душу... Світлозара зітхнула: – Нам разом судилося визволити Зорелану з підступної пастки! І друзі почали радитися, зручно вмостившися на столі. 10 План порятунку Зорелани - Перш за все потрібно негайно знайти її бать- ка Зірку, – сказала Світлозара. – Я знаю, де він! – зрадів Олень-Ясновид, – Саме зараз запалює Північне Сяйво на Полюсі! – Тоді мчи туди, швидше, ніж вітер. І повертайся із Зіркою! – Уже лечу! – стукнув Олень золотим копитцем. Вмить розступилися стіни – і не стало його, наче і не було. І знову зловісно нависла сумна моторош кімнати: шурхіт літер, тиша і холод. – Хлопці, – звернулася Світлозара до друзів, – Зараз ми повинні перетворитися на звуки і про- слизнути у хороми велетня – Для чого? – здивувалися хлопці. – А от поспішати з питаннями не годиться! – за- уважила Світлозара і першою сплигнула на підлогу. – Ет, була не була! – махнув рукою Петро, – Тим рак страшний, що ззаду очі! Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 52 53 11 Пророчий свист - Що коїться? Що за свист? – затулив вуха руками Снігогора. – Кізі, лізі! – підбіг він до Зорелани, яка спокійно сиділа в кріслі і милувалася танком трьох різнобарв- них ялинок. – Свист? – здивувалася вона, – Дійсно, свист! – Кізі, лізі, тог! – закричав велетень, стискаючи руками голову. – Нічого, не помреш! Як є голова – то й носи здоров! Витримаєш! – байдуже сказала Зорелана. Серце їй підказувало, що наближається щось не- ймовірно важливе для неї. А велетню раптом згадалися слова феї Долі Яснозі- рки: «Ти втратиш Зорелану в день великого свисту. Твої вчинки стануть причиною цієї втрати.» – Ні, ні! Тільки не це! Він бігав розпачливо, як божевільний, по кімнатах. О ні, йому не жити без Зорелани! – Доле, пожалій! – заревів він. – А ти жалів кого-небудь? – твердо відповіла Яснозірка. – Доле! – кричав, благаючи, – Змилуйся! Якщо до Зорелани повернеться пам’ять, вона не буде біль- ше моїм другом... Мовчить Доля... А звуки шаленіють, не дають спо- кою, здається, пронизують кожну клітинку, вирива- ючи їх безжально, з болем. Від цього свисту ожили, забриніли тисячі нот в його печерах. Оглухнути мож- на, вмерти від цього всенаростаючого гулу. Потрібно негайно відкрити люк у простір! Але ж Снігогора ніколи його надовго не відчиняв, боячись, щоб ніхто зі сторонніх не пробрався у його крижане царство зла. Та пам’ятав він і про те, що звуки ці можна ви- гнати тільки через заповітний люк у простір. І то не відразу. – О лихо! Лихо! Він панічно метушився, гасав, як поранений звір, по білосніжній кімнаті, стіни якої сяяли зірочка- ми, а гладенька льодяна підлога відбивала, як тиха вода, все і всіх, хто тут був. І чим гірше ставало Горі, тим легше – Зорелані. Отой величезний ка- мінь, який, здавалося, і звикла вже носити на сер- ці, наче танув, розтинався звуками, і очі її поволі розплющувалися… І зблиснули раптом перед її зором залиті місяч- ним сяйвом спокійні сніги, і таємничі зорі в небі, і сяйво... Що ж то за сяйво? Іній? Звідки вона його знає? О, яке ж таємниче і рідне сяйво... Звуки рі- зали камінь, різали лід. Велетень не витримав. І в ту мить, коли він вперся руками у люк, що вів у простір, і той з грюкотом відкрився – настала раптова тиша... Ойкнула Зорелана, згадавши: – Батьку! Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 54 55 Вона прожогом зіскочила з крісла і кинулась до Гори, який, здавалося, закам’янів від глибокої тиші та від її оклику: – Я все згадала, мучителю! Все! Відпусти мене до батька! Ти злодій, вбивця! – вона гамселила його по чому попало своїми маленькими кулачками: – Злодій! Снігогора втяг голову в шию, велетенське його незграбне тіло тремтіло: – О Зорелано, молю тебе, не говори так! Я люблю тебе! – впав перед нею безпомічно на коліна. – У тебе немає серця! Навкруги твориш одне тільки зло, навіть тут, у кожній печері... Красуня вискочила з кімнати і помчала коридо- ром, по обидва боки якого було багато дверей. Вона відчиняла їх, і голос її тремтів від хвилювання: – Рідні мої, слова, літери, ноти, летіть, втікайте із цієї в’язниці! Ви встигнете, встигнете ще, бо Гора закам’янів від тиші. Але якщо хоча б одна з вас за- бринить – закриється люк, і навіки залишимося і ви, і я у цій темниці... Не знала Зорелана, що вже мчить Ясновид з її бать- ком, що три найсильніші невидимі звуки допомага- ють їй випускати полонених. А ноти і слова надсили намагалися не заспівати від радості звільнення. І раптом дзенькнуло щось, сяйнуло по печері яскра- во і різнобарвно. «Я пропала, – злякано подумала Зорелана, – Хтось із них не витримав!» Та в ту ж мить потужний і водночас лагідний, рід- ний голос сколихнув тишу: – Доню! «О Боже, це ж голос мого таточка!» І, як на крилах, полетіла у велику білу печеру, звід- ки він долинав. Там стояли її батько і Гора, зляканий, зіщулений, із погаслим поглядом. – Тату! Скрикнув красивий велетень Зірка: – Донечко! Зорелана кинулась в його обійми: – Таточку, ріднесенький! Плакала від щастя. – Моя пелюстиночко, моя зірочко ясна! – пригор- тав і цілував її батько. Сльози радісно сяяли на його щоках: – Зореланочко, донечко, слава Богу, що я тебе знайшов! Та у нас ще багато справ! Збери всі свої сили і готуй до відльоту літак! Свій час є для кожної справи! – Так, тату, так! А всі ноти і слова на свободі? – Всі. Ну поспішай, а у мене чоловіча розмова з приятелем! – кивнув на похнюпленого Снігогору. 12 Любов перемагає чари О лен ь і три срібно-блакитні звуки полетіли за Зореланою. У просторій залі, що нагаду- вала снігове рівне поле, стояв літачок. Олень дзе- ленькнув копитцем – сяйнула в повітрі смарагдо- Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 56 57 ва обручка і знову троє наших друзів: Світлозара, Вітя і Петя, які були звуками, стали самими собою. Вони обіймалися від радості. І звідки тільки брали- ся ті сльози! – Не такий страшний чорт, як його малюють, – ледь не заплакав Петро. – Зорелано, а там не трапиться нещастя? – за- питав Вітя, вказуючи на білу печеру. – Ні, тепер уже ні! – запевнила вона, – Люк зачинився. А чари Снігогори безсилі проти нас, бо найсильніші у світі – це дружба і наша вселюбов! Вона підійшла до літака і запросила усіх сідати. Літак справді був дуже великим і зручним, тут мог- ло б поміститися ціле місто. Це ж літак велентів! – Зорелано, – звернулася до неї Світлозара, – а ти пам’ятаєш Ясновида?! Красуня вмить знітилася, почервоніла і, тремтячим від хвилювання голосом, прошепотіла: – Він завжди у моєму серці... Та де ж мій коха- ний?! Ось, на моїй руці, подарована ним обручка... Та чи не забув він про мене? Адже минуло скільки часу... Олень затремтів, в ясних очах сяйнули сльози радості. Він підійшов до Зорелани і схилив перед нею покірно голову. – Що з ним? – погладила його Зорелана, – Чому він плаче? – Скажи, ти любиш Ясновида?! Якби він був у не- безпеці, ти б змогла визволити його силою свого кохання? – невгавала Світлозара. Серце Зорелани защеміло раптом від радісного передчуття: – О! – скрикнула вона, – Я палко кохаю його! Моя любов завжди була сильнішою за всі перепо- ни і чари! Де він? – стрімко повернулася до Світ- лозари, – Я все зроблю, щоб визволити його! Олень підняв на Зорелану свій ясний закоханий погляд, і серце дівчини скрикнуло: – Ось він! – Так! – кивнула Світлозара. Зорелана поривно обняла оленя. Заплакала. Її сльози падали і перетворювалися в квіти: – Нехай наша любов, коханий, розтрощить страшні кайдани заклять і чар! Умить блакитне марево огорнуло оленя, різ- нобарвні феєрверки заблискотіли в повітрі. Ще мить – і високий блакитноокий красень, плачучи від щастя, пригорнув свою золотокосу кохану. 13 Вперед, у добро! О щаслива, щемна мите, визначаєшся ти До- лею, чи тебе здобувають у боротьбі? Ти не- сеш у собі такий потужний світлий енергетичний заряд, що осяюєш собою майбуття і даєш могутні надії на здійснення найпотаємніших мрій. І все збувається, якщо живеш у гармонії з Богом у неви- черпному життєдайному колообізі Любові! Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 58 59 Вчулися кроки і до зали зайшли Зірка і Снігогора. – Не бійтеся, діти мої, Гора не заподіє вам зла. Довгі роки він буде ув’язнений у цих печерах, доки його серце не відтане і він не навчиться робити доб- рі справи. Такі невблаганно-гуманно- мудрі закони Всесвіту! А коли прийде час, розпадеться і це темне підземелля, і Гора вийде на свободу. Але то вже буде інший Гора – люблячий і добрий. Так, брате? Похнюплений велетень нехотя кивнув головою. Зірка, побачивши Ясновида, радісно скрикнув: – Ясновиде, синку, ти?! Живий?! Очі його заясніли променистим щастям. Він по- ривно, з великою ніжністю, обійняв хлопця: – Слава Богу! Я вже і не сподівався ані тебе, ані свою донечку побачити! – Таточку, яка я щаслива! – плакала Зорелана. – Діти, – пригорнув обох, – пам’ятайте: рано чи пізно Добро завжди перемагає зло, треба тільки ві- рити, впевнено йти до мети, борючись з темнотою, і мати сильні крила надії, а їх дає лише Вселюбов! Та нема там добра, де порядку нема! А тепер – в до- рогу! Нас іще жде попереду багато добрих справ! Так, хлопці? – поплескав по плечах Петька і Вітька. – Так! – в один голос видихнули вони. – Аби Місяць світив, а зорі будуть. Про це можна і пісню заспівати, та якби кого за вухо не зачепи- ти, – не втримався зі своїми дотепностями Петро. Усі сіли в літак, і коли той злетів, впав Гора на ко- ліна і заволав у небеса: – Пробачте! Повірте..! – Ні! – твердо сказав Зірка, – Слова і обіцянки перевіряються справами. Якщо зараз випустити тебе, наше добро може стати злом. Дуже добрим не можна бути! Та ти і сам про це знаєш! Усе в руках Господніх, на все – воля Божа! – Але ж я робив і добро! А хто ж за мене буде ро- бити мої добрі справи?! – відчаяно бився його голос. – Не хвилюйся! Нас багато тепер! Ми і за тебе впораємося. Набирайся добрих сил! Прощавай! Високо в небі, поміж зірок, сяйнули вогні літа- ка. Внизу гримнув, зачиняючись, люк. Тепер від- крити його зможе тільки велике добро велетня Гори і прагнення приносити щастя іншим. Хто зна, про що зараз думав у зачиненому підземеллі самотній Гора, та хотілося вірити, що про хороше, адже недарма в останню мить він вимучив своє: «Пробачте!» Але чуда не буває! Воно приходить з натхненної праці і невичерпного прагнення від- дати любов Всесвіту. Виправляйся, Снігогоро! В обличчя війнуло свіжим повітрям, аж голови у всіх запаморочилися після задухи склепу… В чи- стому небі сяяли зорі та повний Місяць висрібляв сніжок. Вітько і Петро вдихнули на повні груди по- легшено і щасливо: – Народившись, шукай свій шлях, знайшовши цю стежину, візьми від неї все, що вона дати може, а сам ступи на іншу, – підняв пальця Петро. – Отакої! –здивувався Вітько, – Звідки ти цієї мудрості набрався? – Так наші предки сонцепоклонники говорили. Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі 60 61 14 Вдома О тямилися хлопці біля величезного каменю на Дніпрі. Все здавалося тепер дивним сном. Друзі переглянулися. На них привітно дивилися зорі та повний Місяць. Високо в небі мерехтів від- літаючий літачок. Там Зорелана, Світлозара, Зірка і Ясновид. – А, може, все це наснилося? – струснув головою Петя, ліплячи сніжку, – Може, примарилося? – допитувався він у спантеличеного Вітька, – Може, це диво в решеті, дірок багацько, а нікуди лізти? Сніжка вдарилася об лід і розсипалася. – Ти краще на годинник поглянь! – А що, пів на першу! – Як що? А те, що ми з тобою у другому вимірі побували! Там огого скільки часу пройшло, а тут лише пів години. Петько свиснув: – Значить, правда? Які ж ми з тобою верткі, як в’юни! Вірно кажуть: свої ніжки краще повозки, захотів і поїхав! – О, який ти сміливий став на рідному березі. – А я і був сміливим! – засміявся чомусь своєму Петько. – Хе! Мудрий! З’їв куропатку, а каже, що обгризлася! – Теє, що хвалиться, краще мається. А в тебе хвальби – повні торби, космонавте! – Але ж ти повірив мені? Повірив? – приставав Вітько. – Повірив... Хіба ж тобі не повіриш? Хе! Прий- де час і твій півень понесеться, а з жука меду покуштуєш. – Як це? – Не роззявляй рота, бо сорока влетить! – Ах ти..! – Ха-ха-ха! І хлопці кубарем покотилися по снігу. – Що це?– скрикнув раптом Петько, помітивши щось сліпучо-сяюче біля самого голубого каменю. – Так це ж обручка! – Обручка Світлозари! Оце так подаруночок! Як думаєш, Вітю, для чого вона її нам лишила? – На згадку…, – замислився щасливий Вітько. – А ще, щоб ми ніколи не забували, що поклика- ні в цьому світі робити тільки Добро і вчити Добра інших! Випадковостей не буває... – Розумію. Це як єдність пелюстків у одній квітці… – Так, у квітці Любові! – Світлозаро! – крикнув Петро у зоряну світлу ніч, – Ми про вас ніколи не забудемо! Луна озвалася берегами: «Не забудемо», «Не забудемо»... – Наче в казці побували, де добро перемогло, – почухав потилицю Вітя. Олеся Омельченко 62 – Ти диви, – здивувався Петро, – чи ти справді порузумнішав, чи мені так здається..? – Раз кап та вдруге кап – дивись, і повне відро! – штовхнув Петра в кучугуру. – Не перебирай через край, – зігнав оскому з зу- бів Петро, обтрушуючи сніг, – Як подумаю оце, де ми побували – ні об’їхати, ні обійти, і огледітися не вспіли... – Як додому прилетіли, – протараторив, додаючи кінцівку прислів’я Вітько, і, піддавшись раптовому почуттю щастя, яке розпирало груди, обняв Петька: – Дай Боже, щоб наші вороги рачки лазили! – Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця... І, засміявшись, штовхаючи один одного в боки, падаючи в засвічені Місяцем кучугури, побігли до- дому тихими новорічними вуличками. Здавалося, їхній радісний, дзвінкий сміх срібно лунав аж ген під зірками. А береги Дніпра все ще, як зачаровані, дивилися їм услід. І не знати було хлопцям, що ще довго по- тому кружляла над Дніпром Зорелана, і тихе сяйво лилося на землю і від неї, і від сяючого щастям Зірки, просвітленої Світлозари та закоханого Ясновида. Та ще як пречисто бриніло над святковою землею урочисте новорічне місячне сяйво. Яка ж неповторна ніч! Такі ночі лише під Новий рік бувають! Зміст Казки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 День народження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Казка про зиму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Казочка про зайчиків Біма і Бума. . . . . . . . . . . 9 Таємниця Новорічної ночі . . . . . . . . . . . . . 20 1. Несподіване рішення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 2. Велетень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 3. Незвичайне королівство. . . . . . . . . . . . . . . . 31 4. Кімната нот . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 5. Покарання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 6. Світлозара. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 7. Зустріч із Ясновидом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 8. Історія Ясновида і Світлозари. . . . . . . . . . . 45 9. Пастка Зорелани . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48 10. План порятунку Зорелани . . . . . . . . . . . . . 50 11. Пророчий свист. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51 12. Любов перемагає чари. . . . . . . . . . . . . . . . . 54 13. Вперед, у добро!. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56 14. Вдома. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59 Літературно-художнє видання Олеся Омельченко Таємниця Новорічної ночі Казки та казка-повість В авторській редакції Малюнки члена Національной спілки майстрів народного мистецтва України Людмили Сергіївни Дворніченко Відповідальна за випуск О. Нечай Підписано до друку 11.01.2022. Формат 60х84/16. Друк цифровий. Папір G-print. Ум. друк. арк. 3,72. Наклад 50 пр. Замовлення № 006. Видавництво та друкарня «ЛІРА ЛТД». 49107, м. Дніпро, вул. Наукова, 5 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів та розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 6042 від 26.02.2018. dnipro.lira@gmail.com | +38 (067) 561-57-05 | lira.dp.ua